Трагікомедія Марії Ладо "Дуже проста історія".
Багато відгуків чула про виставу "Дуже проста історія",
і всі вони закінчувались приблизно одним "к-л-а-с-н-а!",
після перегляду, я з ентузіазмом рекомендую виставу всім тим хто ще її не бачив,
і мій відгук закінчується тим самим: "к-л-а-с-н-а!".
Ця "Дуже проста історія" зовсім з непростих. В сюжеті майстерно переплетена і трагедія, і комедія. Стиль мюзиклу і яскраві костюми тільки підсилюють ключові моменти вистави. Сила слова, думки, відношення людей один до одного, тваринки, які заговорили і переймаються філософськими та буденними проблемами...
Серед персонажів не можна виділити головних і другорядних, бо всі вони важливі, доповнюють одні одних, чим і тримають увагу глядача прикутою до сцени і заставляють співпереживати за долю їхнього героя.
Найталановитіше, не можу щоб не відмітити, була зіграна роль півня, артистом театру Олексієм Гнатковським. Міміка актора, вигуки, і повадки інтелігентного півня, причарували публіку до його персони, і тим самим забезпечили аудиторію на багато ролей вперед, по залі пішов шепіт: "... а Ви були на "Занадто одруженому таксисті" там він грає, треба піти..."
Театр став модним. Чи це пов'язано з влучним підбором репертуару, оновленням колективу, зміною керівництва, чи люди в нашому місті скучили за мистецтвом слова і міміки, важко сказати, але похід в театр - це уже не щось примусове, а добровільне і охоче відвідування.
V-a
