Є на Косівщині скеля Писаний Камінь. Мандрівка до нього від Івано-Франківська і назад займе день. Похід не вимагає спеціальних підготовки і спорядження. А учасниками одноденної вилазки можуть бути і дорослі, і діти.
Писаний Камінь (1221 м) - геологічна пам'ятка природи місцевого значення, гора, вершина якої увінчана величезною кам'яною брилою розміром з багатоповерхову будівлю. Пам'ятне місце, де наші древні предки влаштували дохристиянське язичеське капище. На Писаному Камені часто бували Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська. Василь Стефаник і інші видатні діячі літератури і мистецтва. Тут вони як і багато інших відомих людей всіх часів і народів залишили на камені свої автографи.
Звідки він там? За легендами: «Олекса Довбуш на тій горі не раз перебував з опришками. А одного разу закопав там великі скарби. Хтось міг їх відкопати, то Довбуш пішов у Чорногору, з гори Піп Іван відколов величезний камінь, на плечах приніс і привалив ним скарби.
Щоб камінь був гладкий, Довбуш обтесав його, а знизу, видовбав зимарку-печеру, де ночував з опришками.
Щоб знати, що тут великий скарб захований, Довбуш витиснув у камені свою долоню. Там є і напис, зроблений його рукою. Яке він писав - уже не знати, бо написів на камені дуже багато. Кожний, хто там буває, хоче аби і його ім'я коло Довбушевого було.
Пробували докопатися до скарбів, але з того нічого не вийшло, бо ніхто не годен таку велику скалу продовбати».
Дорога лежить переважно заселеною місциною, є виразні орієнтири, тож небезпека заблукати — мізерна. Під час походу відкривається вид на дуже різні Карпати: на лагідні хвилясті Покутсько-Буковинські хребти, на стрімчаки Чорногори, на куполи Чивчинських і Гринявських гір.
Достойна мета мандрівки — незвичайна скеля, таємниче місце.
Їдемо з Івано-Франківська о восьмій годині ранку першим автобусом «Івано-Франківськ – Верховина» через Косів. Готуйтеся до чотиригодинної автоподорожі з півгодинними зупинками у Коломиї і Косові (в доброму товаристві час летить). Після Косова дорога зовсім розбита...
Виходимо на зупинці в селі Буківець. Орієнтир – велика таблиця із назвою села, на пагорбі над нею – церковця із прикметним входом, зробленим у вигляді веранди на високих сходах. Переходимо шосе до ґрунтової дороги. Вона веде вліво від автотраси. Писаний Камінь – там. За чотири кілометри від нас, це – година жвавим кроком.
Виходимо на розвилку: дорога ділиться на дві частини. Одна різко повертає праворуч і йде стрімко догори. Інша, що веде ліворуч, майже не міняє висоти. Можна йти і однією, і іншою. Але для тих, хто тут уперше, краще взяти праворуч. Дорога в лівий бік – довша на кілометр, практично не захищена лісом (можна обпалити лице на сонці), іде через присілок Черетів. До Писаного Каменю вона виводить знизу і це трохи псує загальне враження.
Повертаємо праворуч, щоб вийти на хребет до гори Капілаш (1165 метрів). Дорога впирається в обійстя, але ми нікуди не сходимо. З дозволу господарів, проходимо поміж хатою і стодолою. Бачимо перед собою підйом, долаємо його і вже стоїмо на хребті (гребінь цей не має власної назви, місцеві мешканці кажуть на нього «хребет до Писаного Каменя»).
Виразна стежка йде хребтом, траверсує вершину Капілаша і заходить у ліс. Підйом і спуск настільки пологі, що не знаючи про верх гори, повз нього можна пройти і не помітити. Перетинаємо невеличкий лісовий масив і знову опиняємося на відкритій місцевості. Стежка далі веде вгору хребтом, ще раз занурюється в ліс і поміж деревами повертає праворуч. Ми на місці. Ось він — Писаний Камінь.
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал 'Карпати'
