Багато хто не розуміє, як можна літом попасти під сніг, мерзнути, ходити в пуховій куртці і рукавицях. Саме головне, це зважитися поїхати не в теплий край десь відпочити, а вище і далі. Так склалося, що попередні роки мене заносило до Криму, де я відходив частинку їхніх хребтів. Цей рік остаточно вирішив перенести море на вересень і поїхав таки на Кавказ.
Розповім трохи про добирання. Квитків як завжди не було, вірніше вперлася Укрзалізниця, і в Дніпропетровську не продали частині групи квитки. Прийшлося замовляти автобус. Це вбивство так їхати. Ніколи, я вже собі заклявся, не поїду більше 10 годин в автобусі, яким би він комфортабельним не був. Митний контроль пройшли десь за 2 години – це нашу, і ерфешну. Повезло. Їхали ми до Верхнього Баксану 21 годину. Там починається власне міжгір’я Адирсу(в перекладі - чорна, бурхлива вода). Зустрічав і варіант того, що називали дика вода.
На початку побудований підйомник, яким на верх доставляються всі машини. Інакшого заїзду не має. До табору «уллу-тау» від нього 12 кілометрів. Стара база, де пройшли підготовку велика кількість альпіністів. Знаходиться на висоті 2300 метрів над рівнем моря. Ми жили на її території, біля річки. Гарно там, не жарко. Правда місцеві жителі не дивляться за своїми коровами, то вони можуть наробити трохи капарства. І білки там безстрашні, крадуть так само все шо криво лежить на столах коли нікого не має. Є пару генделів недалеко, можна купити необхідне. Ціни, правда, там високі. В рублях. Пиво – 0.5 50р. 2.5. – 170р, цигарки «донской табак» 30, вінстон – 50, помідори, перець, огріки – 70р за кілограм. Дорогувато. Так, то в нижніх містах наприклад Терскол чи тернауз – то все на 40 відсотків дешевше. Фірмова ходова їх страва це хічіни то вони були по 50р. Смачні, правда не дуже велика порція.
Перші дні нас погнали на скальні заняття, потім на льодові. Треба було трохи попрацювати, здати інструкторам що вміємо і шо не вміємо робити . Потім вихід в високогірну зону, на так звані ночівки під плечем гори пік Шогенсукова. Звідти ми сходили на дві гори – Кулумкол 4141м 2а. кт. І траверс гори Тютю-Баши. По моєму самий важчий за всі збори. Хоч і він має 3Акт але ті 5 вершин, робота на висоті давалися чути. Найвища точка Тютю Головна 4460м. Після цього спустилися в табір і пішли на підхід зразу до другої гори – Кайовган(3850)., маршрутом 3Акт. Там і сталася біда єдина за збори. Загинула дівчина з паралельних зборів. 20 років мала. Сама з Таганрога була. Втратила свідомість і пролетіла 20 м зі скали. Якби не випущений шнур на таку відстань картина би була зовсім іншою. Таке. Кожному своє. Якби можливо був частіший зв'язок можливо, ми б щось помогли, бо находилися за 40 хвилин від того місця. Але вже так сталося, що повисіла вона вниз головою 2 години. В нас теж не дує веселий спуск був, летіли каміння як град. Пройшли.
Далі, за решту терміну, ми сходили вершину Адирсу3а,3б ( 4350), самостійний вихід на Шогенцукова(4050) 2б, і 3б по північній стіні цієї ж самої гори. Потім втратили десь 2 дні через непогоду, фактично так вийшло, що могли б ще кудись піти, але були помучені, так шо не стали ризикувати, і чесно, було просто якось влом.
Загальне враження складається звичайно, від виду зверху на весь Кавказ. Красоти, описати неможливо, це потрібно просто раз побачити. Від цього зводить просто подих . Перший раз як ночували, було дуже красиве небо. Вперше в житті я дивився на Сузіря Великої Медведиці прямо, так як і стояв. А не в верху. Цю красу описати не можливо. Це треба бачити.
Єдиний мав інцидент, це коли полетів в бершрунд – снігова тріщина, і те, що сильно обвітрив і спалив губи. Там за цим тре слідкувати, бо може бути більш серйозна біда.
Таке то в мене вийшло «море» J. Назад добиралися довше, на псячій митниці нас тримали десь до 4 годин, може й більше, я не пам’ятаю. Так то все пройшло нормально.
2012-08-09 Гулик
