- Залишки обсерваторії на горі Піп Іван (2028 м)
Піп Іван, Чорна Гора, Попіван. Напевно, немає в Карпатах цікавішої, загадковішої, знанішої за кордоном, і водночас найбільш віддаленої від автошляхів гори. Її висота 2028 метрів над рівнем моря. Це третя за висотою вершина України, яка поступається тільки Говерлі (2061 метрів) і ще одній горі Чорногірського хребта зі своєрідною румунською назвою Бребенескул (2036 метрів). Споруда старої польської метеорологічної обсерваторії, що розташована на Чорній Горі, десятки років приваблює сюди туристів.
Є версія, що назва Піп Іван, яка вказана на більшості офіційних карт, неправильна. Вона з’явилася після приходу на Західну Україну радянської влади. Мовляв, колись у цих місцях жив священик Іван, який на свято Івана Купала очолював походи місцевих жителів на гору для збору цілющого гірського зілля. Ще говорять, наче сама гора нагадує попа в рясі. Однак давня і тому, за логікою, правильна назва – Попіван із наголосом на другому складі – говорить про те, що тут постійно дмуть сильні вітри. Вони завивають, поспівують, «попівають».
Існує й інша назва вершини – Чорна Гора, яку часто плутають із Чорногорою – величним гірським масивом, де розташовані шість карпатських двохтисячників. (в Карпатах є ще один Піп Іван – Мармароський – найвища вершина Рахівського масиву. Висота тієї гори сягає 1941 метра).
Щодо Попівана, або Чорної Гори, то гуцули розповідають, наче колись на її вершині була величезна скеля і Довбуш – легендарний ватажок карпатських опришків – убив тут «чорну біду» (тобто чорта). Ніби від цього і скеля почорніла, й гору назвали Чорною.
Але основна своєрідність Попівана полягає в тому, що його вершина увінчана грандіозною кам’яною будівлею. Узимку обсерваторія так обростає снігом і льодом, що поляки назвали її «Білим слоном». Появу цієї загадкової назви пов’язують і з іншим фактом. Деякі чиновники зі скепсисом ставилися до обсерваторії як наукового закладу, що вимагав великих коштів. В їхньому розумінні це був «білий слон» – химерний непотрібний задум.
Нині в Її стінах можна сховатися від перелітних гірських дощів. Стійкий запах екскрементів і старого шмаття вже не вивітриш - навіть шістнадцятьма полонинськими протягами, які вічно гуляють у цих стінах з огляду на діри і шпари - як у метафізичному сенсі, так і в дослівному. Мандрівники розкладають вогнища просто в залах і коридорах. Залишки паркету незле надаються для розпалювання - тутешні люди досить віддавна осягнули цю провокативну істину й тому йдеться вже не про паркет як такий і не про ясно-горіхову обшивку стін, і не про тьмяно-букові стелажі в бібліотеці, а саме про 'залишки'.
Починати мандрівку до залишків обсерваторії можна з різних населених пунктів.
Зазвичай місцем старту обирають с. Дземброня (Берестечко). Добиратись з Івано-Франківська автобусом Івано-Франківськ-Верховина. Поворот у бік Дземброні з траси Івано-Франківськ-Верховина знаходиться в селі Ільці біля продуктового магазину та великого дерев’яного вказівника. Тут закінчується асфальтована дорога і починається...
Від сільської автобусної зупинки вирушаємо на полонину Смотрич. За пів години буде «хатинка» пастухів, в яких можна придбати молока, бринзи. Звідти є два шляхи: можна лізти «в лоб» на гору Смотрич. Це – найкоротший підйом на вершину, але доволі важкий, особливо для першого дня походу. А можна обійти довкола гори, через ліс і водоспадик (якщо проти течі піднятись чуть вверх, відкриється чудовий холодний, гірський, водоспад).
З наукової точки зору, найвітрянішим місцем у Карпатах вважається полонина Пожижевська. Але це, напевно, тому, що саме на Пожижевській знаходиться метеостанція, яка проводить спостереження. Але Смотрич не поступається, повітряні потоки настільки сильні що моментами здається можна лягти на вітер і полетіти, пробувати не рекомендується, високо падати.
Через Вухаті камені, через «сідло» і до розвилки на г. Смотрич, дорога настільки втоптана що заблудитись дуже важко. На розвилці: вліво — Піп Іван Чорногірський, вправо — весь Чорногірський хребет.
За доброї погоди, маючи карту і компас, заблукати на Чорногірському хребті важко — все видно на десятки кілометрів. А от в негоду можна просто звалитися з кручі. Адже західний (закарпатський) бік хребта є пологим, а східний (прикарпатський) – урвистим.
Від розвилки (прикордонний стовпчик № 18) до обсерваторії на Чорній Горі (Попі Івані) – півтори години ходи. Чим далі тим холодніше, і зазвичай стоїть густий туман, крок за кроком і Ви на вершині.
Місця під намет довкола обсерваторії знайти важко, а в середині справжнє сміттєзвалище, тому варто заздалегідь розрахувати час на повернення до місця ночівлі.
Потрібно зійти назад до розвилки і спустилися траверсною стежкою східніше хребта до ще одних руїн. Їх добре видно згори. Хороше місце для стоянки – є вода, захист від вітру. До речі, на Чорногору, то навіть влітку потрібно брати із собою газовий чи бензиновий пальник, бо дрова там – більше ніж дефіцит. Чорногірський хребет знаходиться на території національного парку – рубати дерева і палити вогнища заборонено.
Якщо на завтра не мати за мету похід Чорногіським хребтом то можна спуститись іншою дорогою до о. Марічейка, надзвичайно красиве і оповите легендами гірське озеро, а звідти на Усть-Шибене присілок с. Зелене, пройти прикордонну перевірку, дочекатись єдиного автобуса і задоволеним вирушити додому.
Якщо ж обирати Чорногірський то по переду чекають вершини (г. Дземброня, г. Мензул, г. Бребенескул, г. Ребра, г. Шпиці, г. Туркул, г. Пожажевська, г. Брескул, г.Говерла, г. Петрос і т.д.), озера Бребенескул і Несамовите, сонце, туман, обриви, дощ, а якщо емоціями то повні легені чистого гірського повітря, незабутні краєвиди і відчуття відірваності від землі.
На основі Всеукраїнського туристичного журналу 'Карпати'
