З 31 грудня на 1 січня, з ялинкою, бенгальськими вогнями,
загадуванням бажань і салатом олів'є –
такий нібито звичний Новий рік почали святкувати лише 3 століття тому.
Новий рік - одне з найбільш таємничих, урочистих і «родинних» свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у дива. Очікують дива не тільки діти, але й дорослі, навіть якщо вони зовні серйозні й не подають виду.
У хліборобській Україні Новий рік наші пращури святкували в березні, і це було пов’язано з початком весняно-польових робіт. А з кінця 15 століття Новий рік як за церковним, так і за світським календарем почали відзначати 1 вересня. Звична для нас дата 1 січня з’явилася після указу російського царя Петра І, який запозичив традицію святкування Нового року взимку із Західної Європи, а вона, у свою чергу – від стародавнього Риму. З 1700 року зустрічали 1 січня Новий рік. У наказі царя було прикрашати будинки ялиновим гіллям, кататися з гірок. А також не «п`янствовать». Тобто, щоб усе було цивілізовано.
В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з першого або останнього зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — а за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, - обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Він символізував спільного предка. На сьогодні обряди, пов'язані з «дідухом», майже втрачені.
Різдво та Новий рік у багатьох країнах – це, насамперед, сімейні свята. Хоча кожна з держав має й свої особливі традиції, успадковані від предків.
У Португалії та Іспанії більшість родин у Різдвяну ніч збираються у церквах на мессу, що називається «Месса півня». Вважається, що саме він своїм співом зранку сповістив про народження Христа. Цікаво, що Іспанія – чи не єдина країна Європи, де ні переддень, ні самий день Різдва не є вихідними.
У багатьох регіонах Португалії у Різдвяну ніч ходять музики, співаючи біля кожного вікна.
В Іспанії в новорічну ніч за традицією жителі відправляються на центральні площі свої міст їсти виноград. Під бій годинників треба встигнути з’їсти дванадцять ягідок, кожна з яких відповідає за місяць року, що наступає.
В Італії у новорічну ніч заведено голосно кричати. У такий дивний спосіб і без того галасливі італійці проводжають Старий рік і вітають Новий. Ще одна цікава традиція: позбуватись усіх необхідних речей, викинувши їх у вікно у той момент, коли годинники б‘ють дванадцять. Таким чином італійці позбуваються поганих намірів і зустрічають Новий рік з відкритим серцем і щирими думками.
З великим ентузіазмом святкують Різдво у Великобританії. Популярним ще з минулих століть залишається надсилання родичам та друзям різдвяних листівок. Це стало своєрідним змаганням, і кожен, хто їх отримує, старанно вивішує усі на камінах. Чимало британців підвішують над дверима гілку омели. Кожна пара, що проходить під нею, мусить поцілуватися.
Напередодні Нового року в будинках має панувати зразковий лад, а всі борги, що накопичились за рік, сплачені. З настанням опівночі господар будинку широко відчиняє двері, щоб старий рік пішов, а новий заходив до оселі. Потім двері і вікна зачиняються і з цієї миті чекають першого гостя. Від того, хто першим переступить поріг будинку, залежить чи щаститиме в наступному році. Ще одне правило для гостя – принести із собою для господарів корж, віскі і маленький шматочок вугілля, який треба кинути в камін і побажати, щоб вогонь сімейного затишку палав вічно.
Бельгія святкує наближення Різдва ще з 6 грудня. Цього дня Святий Миколай з подарунками для слухняних та Пер Фуеттар (дослівно «Дідусь з різками») для пустунів, відвідують дітей. Свят-вечір більшість населення зустрічає у сімейному колі. Проте все популярнішими стають нічні публічні святкування. Наприклад, на брюссельському Гранд-плаці тисячі людей збираються опівночі, щоб взяти участь у ритуальному запалюванні свічок.
На Кубі, напередодні святкування Нового року, весь посуд у домі наповнюють звичайною водою. Коли настає північ, цю воду виливають з вікон. У такий спосіб мешканці острова Свободи бажають року, що наступає, чистого і світлого шляху.
У Японії замість звичних дванадцяти ударів дзвони лунають аж сто вісім разів. За переконаннями японців, кожен удар вбиває людські хиби: жадібність, злість, дурість, легковажність, нерішучість, заздрість. До того ж кожен з них має вісімнадцять відтінків. Після того, як усі хиби буде “вбито”, потрібно голосно й щиро сміятися – це приносить щастя.
Вважається, що Новий рік треба зустрічати в обновках, щоб весь рік були обнови. За повір'ям, який перший день нового року, таким буде й весь рік, тому бажано важку й неприємну роботу відкласти на потім.
Веселих святкувань!
На основі інтернет джерел
V-a
