Звісно як і більшість замків в нашій Україні - Невицький замок вже давно важко назвати замком, це такі собі руїни які віддалено нагадують про середньовічну помпезність, історію і красу.
Дуже гарна місцина для туристів, красива панорама, велика територія. І зовсім близько Ужгород, 12 км.
Щоб побачити це все, трішки треба протупотіти ніжками, чи прокрутити педальками, так як машини залишають на початку доріжки догори. Доріжка асфальтована, закручена, вся в обіймах лісової рослинності і виводить спершу зовсім не на замок, а до будівлі санаторію радянських часів і "парку" який називався "Сад Вагнера". Можливо воно колись було все так доглянуто-квітучо і з пульсуючим фонтанчиком, але в момент відвідин нічого схожого не було, тільки занедбана часом територія і вивіска про збір коштів на реконструкцію. Беремо фарби і домальовуємо.
Щодо назви замку, то навколо нього як і всіх витають легенди і історії. Одна з них повязана з похованням на горі, в неприступній фортеці, молодих наречених з відомих аристократичних родин. Звідси - Замок Наречених, Невестський замок.
Сам замок гора каміння, яка то тут то там ще тримається у формі вікна чи напів башенки. Але ясно одне, Невицький замок популярне місце відвідин в тих краях, так як людей було придостатньо, і потрібно було навіть чергу формувати щоб сфотографуватись на фоні панорами міста і річки Уж.
Шкода що в нашій країні згадують про потребу реставрації коли від старовини залишився фактично порох, і ліпити памятки архітектури до купи уже з нічого.
Але місцина варта уваги і часу, хоча б через повітря, чисте і прозоре, та через зелений колір якого там предостатньо.
V-a
