Нещодавно у Горганах з'явився новий промаркований маршрут, що веде із Старої Гути на Ігровець через полонину Плаєк. Виникла ідея перевірити, наскільки реально здійснити прогулянку на вершину і назад, при цьому встигнувши на автобус. Експериментаторів троє - я і двоє моїх друзів.
Перший автобус на Стару Гуту стартує від Сільпо о 8:20, прибуває приблизно в 10:15. Останній автобус назад йде о 17:15. Отже, є рівно 7 годин часу. По приїзді у Гуту дивимося "бігборд" з маршрутами неподалік від автостанції: до повороту 30 хв, звідти до Плаєка 1,5 години, далі ще 2,5 години і вершина. Теоретично можливо встигнути, проте дуже часто вказані години не співпадають із дійсністю. Тож ми рушаємо - експеримент почався!
До повороту доходимо за 25 хвилин, але 5 з них витрачаємо на перекур, без якого хлопці йти далі відмовляються. Я за той час встигаю зробити пару фоток. Швидко рушаймо далі. Одразу за поворотом відкривається чудовий краєвид на Ігровець. Зупиняюся це зазнімкувати, розуміючи, що часу обмаль, але ніц не можу з собою поробити, бо краса неземна, як то кажуть. Далі приходиться майже бігти, бо хлопи набрали вже серйозний темп. Досить швидко маркування з дороги переходить у стежку лісом. До речі, у цьому місці варто уважно дивитися і шукати маркер, бо так і хочеться піти далі дорогою. Підйоми тут досить пологі, тому йдемо і спілкуємось на різні теми. 50 хвилин замість обіцяних 1,5 години і ми на Плаєку . Це втішає, тому дозволяємо собі зробити невеличкий привал і перекусити.
З Плаєка ми вийшли в 11:45. Спершу стежка йде через полонину трохи вниз, далі вгору лісовими траверсами, потім каміння і жереп. Десь тут маркування закінчується, і стежка в принципі теж закінчується. Проте відкривається чудовий краєвид на красуні Сивулі. Далі приходиться трохи пострибати по камінчиках. З правого боку на хребті знову починається стежка, але ми її не побачили, тому йшли просто верхами. Коли до вершини лишається 15-20 хвилин, то постає у повному обсязі так зване "футбольне поле" - відмінна риса Ігровця. Я не знаю, чи таке ще десь у Горганах зустрічається, але здається, що ні.
Отже, рівно о 14:00 ми на вершині. Десять хвилин на "пофографуватися і осягнути неймовірні краєвиди" і скоро вниз. Здається, що 3 години цілком достатньо, але тут варто зауважити, що до початку лісу пересуватися швидко часто не виходить, оскільки треба стрибати по камінню або спускатися стежкою, нещодавно прорубаною у жерепі, де всюди з-під землі стирчить коріння. По дорозі робимо ще одну зупинку на "поїсти печенька". Це займає десь 15 хв. Таким чином, на Плаєку ми о 16:15. З кожною хвилиною йдемо все швидше, а потім просто біжимо униз. Бігти приходиться дуже стрімко. Сил на то не є, але дуже не хочеться запізнитися. Встигаємо в останній момент, бо водій вже як раз практично рушає. Застрибаємо у повний автобус. І тут настає щастя! Абсолютне і безмежне. Експеримент вдався!
P.S. Ми йшли з легкими рюкзаками, а темп в цілому був вище середнього. В іншому випадку є всі шанси не встигнути. Проте якщо приїхати у Гуту своїм транспортом, то цей маршрут дійсно можна зробити прогулянковим.
