Цього року мені вдалось побувати в центрільній та південній Україні. А була це чергова літня відпустка. Але хотілось уже не просто поїхати на море і пасивно відпочивати на пляжі. Хотілось чогось активного і пізнавального. Ось тому ми і вирішили спланувати маршрут і відвідати усе цікаве, що може трапитись дорогою. І тут виявилось, що нас чекав сюрприз. Не так то і багато цікавого в тих краях. А ми ж то звикли, що у нас на західній Україна, про яка місто, село чи селеще не згадай, всюди є як мінімум старовинна церква, або і цілий музей, а можливо і залишки старовинних фортець, чи замків. Ось так, порівнюючи свій край з іншими частинами нашої великої країни, починаєш справді розуміти і цінувати його красу та привабливість.
Якщо взяти до уваги навіть тільки один Галицький район, то і тут є культурних пам’яток стільки, що знадобиться багатенько часу, шоб усе відвідати і побачити. Центральним містом району є Галич, але це уже не те місто, що колись було центром Галичини. Стародавній Галич знаходився на території сучасного села Крилос, яке сьогодні входить до складу заповідника «Давній Галич». Найчастіше екскурсії у Крилосі починаються із Музею історії Давнього Галича. Він знаходиться у Митрополичих палатах (тут колись була резиденція митрополита Андрея Шептицького). В експозиції музею представлені археологічні знахідки, які свідчать про те, що Галич свого часу був могутнім державним та релігійним центром.
Ще у Крилосі можна побачити фундамент Успенського собору, церкву Успіння Пресвятої Богородиці, каплицю св.Василія, Княжу криницю, «Галичину могилу», музей архітектури і побуту Прикарпаття.
Перша письмова згадка про Успенський собор пов’язана із похованням тут Ярослава Осьмомисла у 1187 році. Фундамент собору знайдено 25 липня 1936 року експедицією Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, якою керував відомий археолог Ярослав Пастернак. За багатством оздоби та просторовим розтвшуванням храм не поступався жодній із визначних святинь того часу. Під час розкопок було виявлено кам’яний саркофаг з останками князя Ярослава Осьмомисла. Собор було збудовано за його князювання. Тут існувала бібліотека та скрипторій- майстерня для переписування книг, а також «школа Осьмомисла», яка часто згадується у давньоруських літописах. Після монголо – татарської навали 1241 року, коли столицю було перенесено в Холм, Успенський собор почав занепадати. Із його залишків пізніше збудовано Успенську церкву, каплицю св. Василія, частково Галицький замок у сучасному Галичі.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці була збудована 1586 року нащадком боярського роду Марком Шумлянським. Для побудови храму були використані кам’яні блоки і пластика Успенського собору. Як пам’ять про будівництво, над хорами у церкві зберігся замурований камінь з гербовим знаком. Він має вигляд вістря стріли з двома буквами по боках: А – С.Будівля храму та укріплення значно постраждали після турецько – татарського нападу 1676 року. У 1702 році церква була відбудована з білого каменю у стилі ренесанс. Будівля храму також постраждала і в роки Першої світової війни. У 2001 році було розпочато реставрацію Успенської церкви, після якої вона стала такою як у 1914 році. Окрасою храму є іконостас, виконаний визначним майстром українського живопису початку ХХ століття Антоном Манастирським, а також – Крилоська Чудотворна Ікона Божої Матері. Оригінальною пам’яткою давньогалицької кам’яної пластики ХІІ століття є вирізьблене у північній стіні церкви зображення казкової істоти – крилатого змія-грифона.
Каплицю св. Василія споруджено у 1500 році безпосередньо на фундаменті давнього Успенського собору, його південна сторона на висоту півтора метра містить стіну зруйнованого храму, східну стіну збудовано з апсиди собору. Каплиця виконувала роль дзвінниці, але у 1915 році через гарматний обстріл згоріла дерев’яна надбудова, після того її не відновлювали, перетворивши пам’ятку на капличку.
Княжа криниця знаходиться на схилі Крилоської гори. Існує багато легенд, пов’язаних з її виникненням. За повір’ям, вода у криниці цілюща, вона давала силу і наснагу давньоруським воїнам, робила їх невразливими до ворожих стріл та мечів, надавала їм впевненості у перемозі. Криниця була відреставрована 1998 року, напередодні 1100 – річного ювілею давнього Галича. Над джерелом встановили чотириметрову ротонду, з мідною банею та позолоченим хрестом. Біля криниці є оглядовий майданчик.
Між внутрішніми і зовнішніми оборонними валами стоїть одинокий курган. Саме він згадується у літописах як «Галичина могила». Під час розкопок, тут було знайдено в символічному похованні рештки спаленого човна та спорядження знатного воїна. Тому науковці вважають, що це саме те поховання, про яке сгадує літописець, в якому міг бути похований князь – засновник міста.
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Знаходиться він на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів. Музей знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кін. XVII– поч. ХХ століття. Площа музею 4,5 га. Тут представлені 4 етнографічні райони Прикарпаття : Покуття, Гуцульщина, Бойківщина та Опілля. Встановлено 11 архітектурних пам’яток, що представляють різні типи житлового та господарського будівництва.
Багато туристів з нашої країни та іноземців відвідують Крилос кожного року, щоб потрапити у атмосферу старовини та давньої величної історії і повертаються із незабутніми враженнями та бажанням приїхати сюди знову. Цей заповідник підкорює своєю просторістю, мальовничими краєвидами, тут варто побувати навіть тільки для того, щоб провести незабутній час поруч із казковою природою та давньою самобутньою історією.
О.М.
за матеріалами сайту: Національний заповідник "Давній Галич"
